ФІолетова книга казок. Дві жаби

 

Одного разу в країні Японія жили дві жаби, одна з яких мешкала в канаві поблизу міста Осака, на березі моря, тоді як інша жила в чистому маленькому потічку, що протікав через місто Кіото. Бувши так далеко одна від одної, вони навіть не чули про існування одна одної; але, дивно, в обох їх головах одночасно виникла ідея, що їм хотілося побачити трохи світу, і жаба, що жила в Кіото, хотіла відвідати Осаку, а жаба, що жила в Осаці, прагнула подорожувати до Кіото, де знаходився палац великого Мікадо. Так в один чудовий весняний ранок вони обидві вирушили по дорозі, що вела з Кіото до Осаки, одна з одного кінця, а інша з іншого. Подорож виявилась більш важкою, ніж вони очікували, оскільки вони мало знали про подорожі, і на середині шляху між двома містами підіймалась гора, яку потрібно було подолати. Їм знадобилося багато часу і безліч стрибків, щоб дістатися вершини, але зрештою вони опинилися на ній, і яке було здивування кожної з них, побачивши перед собою іншу жабу! Вони дивилися одна на одну мить у мовчанні, а потім розпочали розмову, пояснюючи причину своєї зустрічі так далеко від дому. Було дивовижно виявити, що обидві вони відчували те саме бажання - дізнатися трохи більше про свою батьківщину - і тому, що поспішати було ні до чого, вони розтягнулися в прохолодному, вологому місці та домовилися добре відпочити, перш ніж розійтися кожна своєю дорогою.

-          Яка шкода, що ми не великі, - сказала жаба з Осаки.

-          Адже тоді ми могли б побачити обидва міста звідси та вирішити, чи варто нам продовжувати путь.

-          О, це легко виправити, - відповіла жаба з Кіото.

-          Нам просто потрібно піднятися на задні лапи, триматися одна за одну, і тоді кожна зможе поглянути на місто, до якого вона подорожує.

Ця ідея так сподобалася жабі з Осаки, що вона одразу стрибнула і поклала передні лапи на плечі товаришки, яка також піднялась. Так вони обидві стояли, потягнувшись як можна вище і міцно трималися одна одної, щоб не впасти. Жаба з Кіото повернула свій ніс у бік Осаки, а жаба з Осаки повернула свій ніс у бік Кіото, але ці дурні створіння забули, що коли вони встають, їх великі очі знаходяться ззаду їх голів, і що, хоч їх носи можуть вказувати на місця, куди вони хочуть йти, їх очі бачать місця, звідки вони прийшли.

-          О, лихо! - вигукнула жаба з Осаки.

-           Кіото точно таке ж саме, як Осака. Це точно не варте такої довгої подорожі. Я повернуся додому!

-          Якби я знала, що Осака - це просто копія Кіото, я б ніколи не подорожувала так далеко, вигукнула жаба з Кіото, і, кажучи це, вона зняла руки зі своєї подруги, і обидва вони впали на траву.

Потім вони ввічливо попрощалися, і вирушили додому знову, і до кінця своїх днів вони вірили, що Осака і Кіото, можуть бути схожими як дві краплі води.