Агата Рейзін і вбивчий шлюб. Меріон Чесні. Розділ 2

 Вони пройшли з Агатою у її вітальню: Шеф детектив інспектор Уілкс, Детектив сержант Біл Вонг, Детектив констебль Меді Хард.

Агата була рада зустріти тут Біла. Уілкса вона вже знала, но Меді Хард, досить сувору молоду жінку з холодними зеленими очима, вона бачила вперше. 

 - Ми повинні попрохати вас проїхати з нами у поліцейський відділок, - сказав Уілкс, після того, як зачитав їй звинувачення.

Агата відчула, що до неї повернувся голос.

 - Джимі не був мертвим. Я вдарила його раз по обличчю и зпихнула у канаву. О, мій бог, він вдарився об щось і звернув собі шию?

У чорних очах Уілкса промайнуло здивування, але він казав: зараз ми спустимось вниз і всі підемо на станцію.

Вона раптом дуже захотіла, щоби прийшов Джеймс Лейсі, тому що вона любила його, але він завжди був занадто розсудливим. А вона відчувала себе дуже самотньою.

 - Я з тобою, Агата, - казав Біл.

  - Я так не думаю, детектив сержант Вонг не може принимати участь в розслідуванні, це ж ясно, він друг обвинуваченої, - казала Мідл Хард.

Агата подивилась на неї з ненавистю.

 - Потім, - відказав Уілкс.

Кілька людей із селища підійшли до котеджу Агати. 

Вона похмуро замислилася, що сильніше зганьбило її в очах сусідів, спроба двоємужества чи вбивство?

Головний відділок поліції знаходився у Мірчестере, там її закрили у комнаті для допитів, увімкнули диктофон, Уілкс почав задавати питання, у супроводі другого детектива сержанта, Біл Вонг зчез.

Зібравши всі свої ресурси, Агата казала, що вона пішла гуляти, тому що не могла спати. Вона побачила Джимі, який шов назустріч. Він був нетверезий. Він побіг за нею. Вона втратила контроль над собою і вдарила його по обличчю, дала ляпаса. Потім вона штовхнула його у канаву і потім ще щось волала. Так вона була у ярості, штовкнула і мріяла, що він помре. Можливо він вдарився головою, але вона не думала його вбивати.

Це здавалось таким простим для Агати, але вони примушували її розповідати всю цю історію знову  і знову. Вона набралась мужності и стала вимагати солісітора, її відправили у камеру чкекати його прибуття.

Солісітором був статечний джентельмен, якого вона вибрала кілька місяців тому назад, щоб скласти заповіт у якому вона все залишала Джеймсу Лейсі. Він був добряком і тоді і залишався добряком і зараз, сімейний солісітор для Central Casting, у нього було сиве волосся, окуляри у золотій оправі і вугольно-сірий костюм. Чи він міг подумати, що зустріне іі у кімнаті для допитів? Допити почались знову.

 - Що ви ще можете сказати?

Агата заволала від ярості.

 - Вам не вдасться збити мене з пантилику і примусити сказати щось зайве, тому що я кажу правду и тількі правду.

 - Спокійно, дорога леди, - промуркотів солісітор містер Тімс.

 - Так, - казала, Агата.

 - Педерасти, зробили мене винною у всіх гріхах, сидите и коситесь на мене, ніби я леді Макбет.

 У двері постукали. 

 - Заходьте, - казав Уілкс. За дверима стояв Біл Вонг. 

 - Одне слово, сер, це дуже важливо.

Уілкс вимкнув диктофон і вийшов.

Сміливость Агати випарилась, пройшов гнів, залишив її слабкою і в стресі. Все було проти неї. Вона атакувала Джимі у регистраційному офисі и її бачив Гарі Симс тим ранком. І у неї не було можливості вияснити, хто вбив Джимі, якщо це не було нещасним випадком. Ну кого ще можна підозрювати? Хто міг вбити пьяничку, який живе у картонній коробці, у Ватерлоо? ТІлькі Агата Рейзін. Уілкс повернувся у кімнату, його обличчя було похмурим. Він знову сів, але диктофон не увімкнув.

 - Де Джемс Лейсі? - запитав він.

 - Я не знаю, - казала Агата.

 - Навіщо?

 - Він не казав, куди їде?

 - Ні. Навіщо?

 - Я знимаю з вас місіс Рейзін обвинувачення, із-за недостатності доказів, але ви не повинні виїзжати з села.

 - Що сталось? Вимогливо спитала Агата, вскочив на ноги.

 - І що ви хочете від Джеймса?

 Солісітор зробив  те ж саме, що і вона.

 - Якщо вам знов знадобляться мої послуги, - казал містер Тімс.

 - Тоді я особисто до вас звернусь, - проричала Агата.

Вона  покинула відділок поліції. Їй навіть не дали машини, щоб відвезти до дому.

Що їй було робити? Їти?

Мені просто необхідно випити, підсказав внутрішній голос. 

Вона  вернулась у відділок поліції і казала Білі Вонгу: пішли з Агатою.

 - Із задоволенням, але ненадовго. 

Вони пройшли через майдан, під абатством, у Джорджію. Біл купив джин і тонік для Агати и половину пінти гіркого травяного бальзама для себе. 

Вони сіли за кутовий столик.

 - Що сталось, зараз розкажу тобі. - сказав Біл швидко.

Попередня медична судова експертиза виявила, що Джімі Рейзін було задушено чоловічою шовковою краваткою. Вона була знайдена у полі, трохи нижче по дорозі. Відбиток ноги, слідуюче, що ми побачили коло тіла, чоловічий відбиток. Так що полювання на тебе скінчилось, настав час Джеймса Лейсі.

 - Що? 

Агата впилась в нього поглядом. Вони знали весь цей час, що Джимі був задушен і ще вона примусили  мене думати, ніби я причина його смерті, він вдарився головою об камінь чи ще об щось. У мене є чудова думка, подати на них в суд. І Джеймс, Джеймс – вбивця мого чоловіка! Джеймс! Поверте мені, я стала настолькі неприємна своєму колишньому коханцю, що він захотів прокласти, якомога більше миль між нами. І тому він не стане шататись по селу, аби вбити Джимі. Це потребует люті і пристрасті, і для того, щоб відчути цю лють і пристрасть, він мав би дуже сильно любити мене!

 - Да ну Агата, у нього був просто шок.

 - Якби він любив мене, він мене б відстояв, - казала Агата.

 - Співчуваю я йому зараз? Ничего подібного! Плюнути і розтерти!

 - Але ти ще в шоці, от того, що не змогла влюбити його в себе, - казав Біл.

 - Що ти знаєш про це? Ти дуже молодий. 

Білу було ледве за двадцять.

 - Більше ніж ти думаєшь, - казав Біл сумно.

 - Знаешь, я сам так попався.

 - Продовжуй, - казала Агата. Вона на мить забула про свою проблему.

 - Хто?

 - Мідл Харт.

 - Ця мавпа з гранатою? 

 - Не кажи так, Агата. Мідл яскрава і розумна. І …і я знаю, що вона піклується про мне.

 - Ох, добре, chacun a son gout, у кажного своій смак, коли ми говоримо про кохання. Кажному своя ноша. Но якщо вони гадають, що Джеймс зробив це, то прогавять час. От подивись, Гарі Сімпс бачив мене. Чи  бачив він ще когось  на дорозі?

Бил похитав головою. 

- Мені потрібно вертатись. Я зателефоную тобі, якщо буде щось нове.

Агата хотіла попросити його підкинути її  у Карслі, але потім вирішила, що достатньо натерпілась від полиції за цей день, и вона може просто взяти таксі, тут же на майдані. Біл повернувся у відділок поліції. Меді чекала його там.

 - Вийшло узнати щось про Лейсі?  - запитала вона с нетерпінням. Біл передав усе, що казала Агата, відчуваючи себе зрадником, Меді відправила його вивідати все, що можливо від Агати. 

 - Вона довіряє тобі, - казала Меді.

 - Тримайся поряд рядом з нею.

 - Що ти робишь сьогодні ввечері,  - спитав Біл схвильовано.

-  Сьогодні ми можемо піти у кіно.

 - Не можемо, Біл, - вісказала Меді.

 - Багато справ. Ти не хочешь бути поряд, коли ми притягнемо Лейсі?

 - Звісно хочу,  - казав Біл, відгоняючи романтичні фантазії про задній ряд кинотеатра, і його руки на плечах Меді.

Все буде добре, думала Агата втомлено, вона оплатила таксі до свого котеджа, здавалось ніщо вже не могло більше статися поганово у  цей день. Так думала вона, поки не побачила біля своїх воріт повновиду жінку одягнену у твід.

 - Ви впізнаєте мене, місіс Рейзин? Вимогливо запитала жінка.

 - Я місіс Гарді. Вы продали мені котедж, и я була у шоці, коли побачила, що ваши речі все ще тут.

 - Я розумію, що ви підписали документи, але я заявила в агенство, що більше не продаю котедж, - казала Агата у відчаї.

 - Я заплатила гроши, цей котедж мій.

 - Місіс Гарди, - несміливо казала Агата, - ми можемо домовитись? Я викуплю його знов, але так, що це принесе вам прибуток.

 - Ні, ця місцина подходить мені. Я переїду завтра ввечері. Приберіть всі свої речі,або я подам на вас у суд.

Агата прослизнула повз неї, як добре що ключи все ще були у дверях,в она втомлено зайшла на кухню. Як могла вона, яка так хизувалась собою, своєю деловою хваткою, навіть подумати, що прийдеться переводити гроші місіс Гарди, вертаючи свій будинок, що прийдеться домовлятись про це в агенстві.

Вона подивилась на годинник. Потім зателефонувала у компанію по перевозкам и попрохала приїхати та забрати її речі на збереження. Після цього вона відправилась у Червоний лев, Блоксбі, там давали в аренду кімнати відпочиваючим. Але домовласник Джон Флетчер, казав, що у нього нема комнаті для неї, і щоб вона не муляла йому очі. У пабі ніхто не хотів с нею размовляти, і вона пішла, не пригубивши свій напій. Тепер нічого не залишалось для неї у Карслі. Єдине, що їй залишалось, це анонімно повернутись у Лондон і чекати там смерті, разом із котами. Заглиблена у такі похмурі думки, вона повернула на Lilas Lane. І тут її сердце зайшлось у танці.

Джейм Лейсі вийшов із автомобіля, припаркованного біля його котеджа. Він подійшов до багажнику, разблокував його і вытягнув дві великі валізи. Потім, якби знаючи, що за ним спостерігають, він сильно напряг плечи. Джеймс поклав валізи на землю і обернувся.

Втомлена Агата підійшла до нього. Висипка на її обличчі окреслила його червоними плямами, підкреслила мертву блідість і синіву під очима.

 - Де вони знайшли тебе? – запитала Агата. 

 - Я був недалеко, - відповів він. Я зупинився у Wold Hotel в Мірчестере, и вже майже добрався до Оксфорда, коли мене зупинила поліція. Але мене не затримали, бо двоє людей підтвердили, що в час скоєння вбивства я був далеко від Карслі.

 - Як місіс Блоксбі?

 - Я думаю, що з нею все добре. 

Агата подивилась із подивом на Джеймса.

 - Чому ти питаєшь?

 - Це вона знайшла тіло.

 - Що?

 - Вони не казали тобі?

Вони не казали мені, чорт візьми. Вони обвинуватили мене у вбивстві, задавали мені питання, знов і знов, но не казали мені, що його було вбито і хто його знайшов. Покидьки, із-за них я почала винуватити  себе у тім, що це я штовхнула його на камінь и він вдарився об щось. Потім вони казали, що знімають обвинувачення, тому що Джимі був вдавлен чоловічою шовковою краваткою,  і біля нього знайшли відбиток чоловічої ноги.

Вони трохи помовчали, потім Джимі спитав: преса турбувала тебе?

 - Якимось макаром ні.

 - Я думаю, що ці кончені ублюдки прикатять у село вже завтра.

 - І це турбує мене, - зітхнула Агата.

 - Я маю поїхати звідсі. Я продала свій котедж місіс Гарді і я в дураках, я розумію, що можу відмінити продаж, але вона переїздить вже завтра і я маю виїхати. Я поїхала в Red Lion, зняти кімнату, але здається, що я ще номер перший по підозрі у вбивстві у селі. Джон Флетчер відказав мені в аренді, він навіть не зміг подивитись мені в очі,і ніхто другий теж.

 - Але Агата, ты казала мені, що тобі не сподобалась ця жінка Гарди, але вона  заплатила велику суму. Як ти могла очікувати, що вона передумає?

 - Я не рахувала себя опальною, коли була у регистраційному офісі, мене не кажен день обвинувачують у вбивстві. Я не думала, що мене обвинуватять. Я просто хочу поїхати від тебя, від усіх.

Він узял свої валізи знов.

 - Я не думаю, що це відповідь, Агата.

- И що?

 - Я думаю, що ми все ще можемо бути разом.

Агата струснула головою.

 - Ти ще любишь мене? - запитав Джеймс.

- Але поки я не знайду вбивцю твого чоловіка, і всі докази, ми обоє під подозрою.

 - Я не знаю, - казала Агата нещасно.

 - Я хочу поїхати від усіх, мої вері знов перевезені в сховище, і я думаю, що далі у мене все має бути добре.

 - Ти можешь жити у мене, у вільній кімнаті.

 - Що? Я думала, що ти ніколи не хотев би знову зустрітись зі мною.

 - Ситуація змінилась. Я думав, що завжди буду ображен на тебе, Агата, чтобы, і ніколи не захожу знов женитись на тобі. Але суворі факти говорять про те, що нам було добре у минулому, і разом ми могли би вирішити зараз це питання.

Агата дивилась на нього і все більше чудувалась.

 - Я не думаю, що взагалі знаю тебе.

Якщо він взагалі  відчував до неї щось колись, то не стал би прохати її переїхати до нього таким діловым тоном. Це було не по-людськи, це було відторгнення її. Вона відчувала, що більше не кохає його і що його пропозиція, была не більше, як раціональним вирішенням питання.

 - Добре, дякую, - казала она.

 - Потрібно зайти до місіс Блоксбі. Вона мабуть погано себе почуває. 

 - Хороша ідея. Почекай хвилину, я занесу валізи і піду з тобою. 

Потім вони йшли разом у сутінках, Агата думала о жіночих журналах, які писали всю цю чушь про занижену самоповагу, яка тепер не має значення. Вона йшла поряд з чоловіком, якого пристрастно любила, і слухала його скарги на выбоїни на дорозі, і запропонувала прийти на следуче зібрання приходскої ради, щоб выразити своє незадоволення ямами на дорозі. Жінка з заниженою самоповагою, як вона читала не так давно, часто кохають чоловіків, нездатних до любові і  прихильності.

 - Як думаешь, у мене занижена самоповага, - запитала вона Джеймса раптово, перервав його дискусію о вибоїнах.

- Що це?

- Відчуття, що ти хуже китового дірьма.

- Я думаю, що ти вбога, тому що збиралась вчинити бігамію, тебе розкусили, а потім тебе звинуватили у вбивстві чоловіка. Дуже багато зайвих розмов в один день. Це призвело до особистої драматизації.

 - Тебе коли-небудь била жінка?

 - Навіть не думай про це, Агата.

Місіс Блоксбі від несподіванки заклипала очима, коли вони раптово опинились за її дверима.

 - Ви, двоє? Це дуже добре. Заходьте, ах, як це все неприємно.

Вони зайшли в її вітальню. Я як і раніше, занурились у атмосферу миру і спокою. Вікарій, побачив Агату, спішно відклав газету, яку читав, пробормотів щось про читання проповеді и втік у свій кабінет.

- Сідайте, я зараз принесу чай, - казала місіс Блоксбі.

Вона завжди виглядає як леді, подумала Агата задумливо. У вільному старому одязі, без макияжу, вона все рівно виглядає як леді .

Джеймс відкинувся назад у комфортабельному кожаному фотелі і стулив очі. Дивлячись на нього вона зрозуміла, що ні на хвилину не переставала думати про те, що він відчував з приводу брака, що не відбувся, і відбувшегося вбивства. Він виглядав втомленим і старим, від кутиків рота вниз пролегли глибокі зморшки.

Місіс Блоксбі внесла чайну тацю.

 - Спробуйте фруктові кекси, их випікають у Mircester ladies спільноті, і сендвичи с шинкою. Я думаю, що ні в кого з вас  не было часу навіть перекусити. 

Джеймс відкрив очі і вимовив втомлено: нас обох  обвинувачили у вбивстві, це був довгий день, і так, я дуже хочу сендвічі. Згідна Агата? Ми у селі рахуємось підозрюваними у вбивстві?

 - Це так, Агата? – спитала місіс Блоксбі?

Агата розповіла свою исторію про спробу аренди кімнати в Red Lion.

 - Ох, як це сумно. Ми можемо поселити тебе сюди. Ми можемо…

Раздався попереджуючий кашель за дверима кабінета. Вікарій стояв там з явно не христіанським наміром підслухати і піддивитись.

 - В цьому нема необхідності,  - казав Джеймс швидко.

 - Агата буде жити у мене.

 - Що ви хотіли казати, Альф? Місіс Блоксбі  звернулась до чоловіка.

 - Э…нічого…казав він. І зник. 

 - Розкажить, як ви знайшли тіло? Попрохав Джеймс.

- Якщо це не дуже боляче. 

 - На той час це дійсно був шок. Я не впізнала його.  -  Казала місіс Блоксбі, розливаючи чай у китайскі чашки. 

 - Мертвим він виглядав зовсім по-іншому, чим при житті, його дух пішов, і він став інакшим. Тим більше, що його задавили і обличчя стало дуже неприємним. Я вийшла прогулятись. Я так хвилювалась за тебе, що потім не могла заснути.

На очі Агати раптово наплили сльози. Думка, що хтось може не спати із-за неї, була новою.

 - Спочатку я подумала, что це куча старого одягу у канаві, а потім, коли придивилась, побачила його. Я пощупала його пульс, не нашла. Я повернулась у котедж і зателефонувала у поліцію. 

 - Був ще хтось поряд? – Запитала Агата.

 - Ні, все сталось посля того, як ти пішла додому, Агата, инакше я зустріла би тебе на дорозі або злочинця. Ну звісно, що вбивця міг зрізати через поля.

 - Нам потрібно виявити, хто це зробив.

 -Ви вже і так натерпілися, може краще залишите це для поліції?

 - Все ж таки ми хочемо знати, хто це зробив, - казав Джеймс.

 - Я хотіла запитати за етикет по відношенню до весільних подарунків. Мені здається, що ми повинні їх повернути.

 - Я бы просто зберегла їх, - відповіла дружина вікарія.

 - А потім, коли ти одружишься, нікому вже не потрібно буде хвилюватись за подарунки.

 - Ми не будемо вступати в брак знов, - відказал Джеймс безрадісно.

Наступила раптова тиша. Потім місіс Блоксбі вимовила неприродньо голосно: може ще чаю?

***

У Роя Сільвера була бессона ніч. Незвичайно змученный муками совісті, він зрозумів, що дійсно страждає. Історія про зірване весілля, приправлена пікантними підробицями вбийства чоловіка Агати, попала у газети, і якийсь вигадливий репортер накопав, що він, Рой Сільвер, попередив  Джімі Рейзіна, що його жінка виходить заміж за іншого. В цей же момент, він прийшов у свій офіс і зателефонував Іріс Харіс, своєму детективу, він попросив її зайти до нього, якомога бистріше. Поки вона їхала Рой вирішив, якщо це не Агата, то хтось інший, хто міг бути повязаним з його лондонським минулим. Він  не міг всі ці роки просто пити метиловый спирт і залищатись при цьому в живих.

Тількі коли Іріс Харіс погодилась працювати по цієї справі, Рой відчув спокій.

***

Агата і Джеймс залишались у будинку большу частину тижня, вони відважувались виходити тількі після вечері. Преса осаджувала котедж Джеймса вдень. Це було би ще нормальним, думала Агата, чи більш менш переносимим, якби вони говорили о своїх відносинах, але Джеймс говорив толькі про вбивства, політіку і погоду. Він стабільно працював над историєю війни, Агата грала с кішками у саду й читала книги.

Спала вона у комнаті для гостей, якимось чином її не турбовала туга за тілом, сплячем через вузький коридор. Шок від весілля і вбивства стал керованим для Агати. їй просто зуділо почати розслідування вбивства. Біл Вонг не телефонував і вона відчувала, що їй до відчаю не хватає новин. Але скоро преса сдалась і виїхала за свіжими вбивствами і їх залишили у спокою.

Одного ранку дзвінки у двері і телефоні дзвінки, нарешті, скінчились, і Агата вирішила поїхати у Мірчестер, щоб знайти Біл Вонга.

 Приїхав у відділок поліції, вона узнала, що у Біла сьогодні вихідний. Вона задалась питанням, може зателефонувати до нього додому? Но потім передумала. Він жив із своїми батьками, Агата їх трохи побоювалась. 

Вона купила новий одяг, хотя у цьому не було потреби, і ще одну нову помаду у додаток до тих двадцати, що вже захаращували полку у ванній Джеймса. Губна помада пропонувала зробити: губи повными и соковитими, такими, як ніколи раніше. Агата, яка ніколи не вірила ні одному рекламному слову, купилась, як сосунок. Надія як мати обійняла до тих пір, пока вона не спробовала помаду. Агата вирішила подлікувати себе ланчем у баре George, а для початку спробувати помаду.

Вона зайшла у туалет в пабі, прочитала інструкцію до помади, як гороскоп, відкрутила її і навадилась спробувати.  Вона вже була на півдороги до губ, коли почула голос: Но, Агата мій друг, і це все ускладнює.

Агата обернулась здивовано. Потім вона подумала про незвичайну акустику George. Зверху було фрамужне вікно у дверях, яке відчинялось, як в цей день, так що клієнти пабу  за столами с другої сторони дверей, звучали так, ніби вони размовляли в туалеті.

Це Біл Вонг, подумала Агата, вона посміхнулась. Закрила помаду, поклала у косметичку і підійшла до дверей.

Жорсткий жіночий голос: що до мене, Біл, Агата Рейзін все ще подозрювана у вбивстві.  Вона могла легко вдягнути пару чоловічих мешт, щоби збити з пантелику судових медиків і вона достатньо сильна, аби задушити чоловіка. М'язиста жінка.

Агата стояла, як вкопана, її рот трохи привідкрився, а рука простягнулась до дверної ручки.

- Дивись, Меді, - Біл сказав знов.

- Я знаю Агату. І вона не стане вбивати, вона Леди. 

- Ох, пішли, Біл, то, як ти говоришь про цю стару форель, можна подумати, що ти її хлопчик для ігр. І леді не розмазує хлопцям обличчя.

- Мені не подобається те, що ти просишь мене шпіонити за Агатою.

Голос Медди Хард став гострим  і різким.

- Я просила виконати роботу поліцейського, Біл. Якщо не вона и не Лейсі, то підскажи, хто вбив Джімі Рейзіна? Можливо хтось із його минулого? Я здивована, щи ти не прийшов до неї раніше.

Голос Меді стал ніжним.

- Я не просила тебе зробити щось погане. Тобі сподобалась  нічь, яку ми провели разом?

Біл промурчав ніжним голосом хаскі:  ти знаєшь, що я зробив.

 -  Пішли, чи ми пропустимо початок фільма. Тільки ти вивідай все, що зможешь.

 - Все, біжу туди сьогодні ввечері.

Зарипіли зрушені з міста крісла, Агата почула їх кроки, що віддалялись.

Вона почувала себе відчайдушно самотньою. Дружба з Білом завжди була надійною, як скеля. Він був її першим другом в до того часу замотньому житті. Зараз вона відчувала, що їй нема кому довіряти, і точно не Джеймсу, який, здавалось, впорався з поточною ситуацією, спілкуючись з нею так само безособово, як с іншими, чужими людьми. І ще вона зрозуміла, що Біл Вонг був дуже закоханим. Що він знайшов  у цій сучці з жорстким  обличчям?

Джеймс помітив похмуре облличчя Агати, посля її повернення, і примусив її розповісти про те, що сталось. Втомлена Агата переказала йому підслухане. Джеймс слухав і його блакитні очі видавали його думки. Він казав: ти не можешь обвинувачувати Біла за его любов до цієй амбіційной жінки-детектива. Я не думаю, що все це продовжиться довго. Але ти не можешь вибирати йому подругу.

 - Він прийде сьогодні ввечері, - казала Агата.

 - І я не хочу розмовляти з ним.

 - І з цього доброго? Він  – це наші контакти з полицією. Замість того, аби злитись, Агата, ти повинна просто сказати йому, що ти підслухала. Це Меді говорила гидоту про тебе, але Біл нічого не казав такого,  навпаки він їй заперечував.

- Я не хочу розмовляти з ним! 

- Агата, будь розумною!  

 - Я втомилась бути розумною, - вигукнула Агата і заплакала.

Він дав їй чистий носовичок, приніс міцний бренді, запропонував піти і лягти в ліжко. Агата раптово та відчайдушно захотіла поплакати на його плечі, але взяла себе в руки и казала у сльозах, що так вона зустрінеться з Білом.

Вона би заспокоїлась, якби знала, що Джеймс хотів би задавити і Біл Вонга і Меді, але не демонструє цього, а просто повернувся до свого компьютеру.

Агата пішла у ліжко подрімати, Джеймс пробував працювати, але його відірвав дверний дзвоник. Джеймс гадав, що це слідуючий настирливий журналіст. Зазвичай він не трудився відчиняти двері у таких випадках, але зараз йому конче треба було посваритить хоть з кимось,  хай навіть із Біл Вонгом. 

За дверима стояв Рой Сілвер.

Джеймс схопив несчасного Роя за горло и сильно потрусив. 

- Забирайся до чортової матері, ти мілкий хробак, - заричав Джеймс. Він потрусив його ще раз і потім штовхнув, ошелешений Рой відлетів назад і впав на живу огорожу.

 - Я тількі прийшов допомогти, - заверещав Рой пронизливо.

 - Честно. У мене є  информація про Джимі Рейзіна. Я знаю дещо, що допоможе виявити, хто його вбив. Я хочу допомогти Агаті. Джеймс, збирався вже захлопнути двері, але засумнівався.

 - Що ти хочешь сказати?

Рой витягнув голову і обличчя лицо из живої огорожі, його трохи занесло вперед.

 - Я винайняв детектива зібрати інформацію про Джімі Рейзіна. У мене є звіт. Він піднял портфель, і йому  вдалась на якийсь час втримати Джеймса від нової атаки.

 -Це дуже добре, - казав Джеймс.

 - Пішли, я думаю, що Агата вислухає тебе, я попрохаю.

Агата зійшла вниз по сходах, Рой нервово позадкував до фотеля. Його біляве волосся і обличчя виглядали жалюгідно.  Але Агата мала час подумати. У Роя була цінна інформація, завдяки якої вона і Джеймс могли вирішити це діло і залишити Біла і Меді з витягнутими обличчями.

 - Сідай Рой, - казала вона.

 - У тебе є щось важливе, я вислухаю тебе, но не думаю, що зможу тебе пробачити.

 - Він зупинив тебе від скоєння бігамії.

Агата впилась поглядом в обох.

- Хай скаже те, що хотів, - вимовив Джімі мягко.

Агата кивнула. Рой пробігся колом в нервово всівся з портфелем на колінах.

 - Я слухаю, - казала Агата. 

 -  Я знаю, що спочатку ти винайняв цю нишпорку, аби следкувати за мною, ти знав, що я все ще була заміжня, а теперь ти найняв того же детектива, тому що тобі соромно, подонок.

Рой прочистив горлянку.

 - Завжди шукаєшь  найпоганішу мотивацію, Агі? Я міркував, що твій чоловік вмер,             і що ти подякувала би мені, якби я знайшов для тебе доказ його смерті, як весільний подарунок. І ти можешь пхикати, але це правда, чи вбий мене! 

Агата подняла подгляд до балочної стелі.

 - Бодай тебе блискавкою вбило, Рой.

- Це ні до чого не приведе , - казав Джеймс різко.

- Давай послухаєм, що він скаже.

Рой відчинив портфель і дістав стосик папіру.

 - Мене цікавило, як Джімі вдалось прожити так довго, - казав він.

- Но, здається, що колись філантропистка місіс Сірена Гор-Апплтон зробила похвальний вчинок, взяла Джимі і увезла у дорогу клініку на лікування. Там богаті п'янички лікувались від алкогольної залежності, це спрацювало, Джімі став чистым, тверезим і вподальшому працював радником  з благодійності місіс Гор-Апплтон, в допомозі безхатькам. А зараз самий цікавий момент.

Джімі здавалось завжди, крутив грошима, які пропускав, як скрізь пальці. Мій детектив міс Іріс Харріс стверджує, що це так було, тому що Джімі всегда хотілось здаватись королем перед своїми друзями злидарями. Потім після року тверезості він раптово почав скочуватись вниз дуже швидко і знову з'явився серед злидарів, наркоманів і і нших покидьків на вулицях Лондона.

Один бідолага, недавно ставший на путь тверезості казав, що Джимі полюбляв нишпорити і вивідувати про людей і навіть впавши на саме дно, був непроти шантажувати за пляшку спиртного і погрожував розповісти соціальним службам про тих, хто працює і при тому получає допомогу по безрабіттю, він був королем таких речей..

Рой дивився триумфально, він просто сяяв.

- Як бачите, дорогі, мій чудовий мозок прийшов до висновку, що якщо Джімі міг шантажувати бідних, значить, міг і багатих, поки працював на місіс Гор-Апплтон родину. Можливо, він побачив когось із цих голубків у Мірчестері и хтось із них вирішив його вбити і позбутися таким чином.

 - Мені це здається просто великим співпадінням, - казав Джеймс повільно.

- Агата вирішила вийти заміж в Мірчестере, якби не це Джімі ніколи би не з'явився в Котсуолдсе. З чого би тут мала прогулюватись одна из його жертв.

Рон подивився пригнічено. Потім його обличчя просіяло.

- А ти знаєшь, що реабілітаційний центр розміщується тут? Це Эштон Левелс, десять міль від Мірчестера.

 - Але люди, які проходять курс лікування у центрі, не місцеві, вони приїзджають зі всієї країни? – запитала Агата.

 - Я знаю, що вони приїзджають зі всієї країни .

- Ох, да ви просто пара депресантів, - казав Рой роздратовано. 

- У житті стаються співпадіння. Пам'ятаєшь  австралійского друга, Агі? Туриста из ада?

- Так, я пам'ятаю  його скоріше приємним, чим ні. Його звали Стів.

- Ну, так, це він. Я  пам'ятаю він виїхав у Австралію, щоби ніколи не повернутись. На минулому тижні я сидів у пабі і обговорював зі своїм другом Стіва, його нудні видеокамеру і путівник, і про те, як я  рад, що більше не зустрінусь із ним. І тут я відчув, що мені свердлять потилицю. Я обернувся і це був Стів! Він улетів, але я можу сказати тобі, що я задумався, бо це було у пабі Фулхема,в якому я раніше ніколи не був.

Джеймс обернувся до Агати.

 - Він дав нам дуже мало, для того щоб продовжувати, але більше ніж нічого. Ми маємо поїхати завтра у Лондон, щоб спробувати знайти місіс Гор-Апплтон.

У Агаты проясніло обличчя, вона подумала, що нарешті вони почнуть діяти.

У двері позвонили. 

 - Це Біл Вонг, - казав Джеймс, і вскочив на ноги.

Агата схопила його за рукав.

 - Не кажі йому нічого, Джеймс. Залишим це для себе. Він схотів було заперечити, але потім повільно кивнув головою.

 - Добре, Агата, тількі не треба піддівати себе небезпеці. Ти була замішана у вбивстві. 

Біл Вонг зайшов і зупинився, з подивом подивившись на Роя.

 - Я гадав, що вони тебе пришиють. 

 - Агата і я – давні друзі, - відказал Рой на захист себе.

- Я хотів дістати свідотство про смерть Джімі, як весільний подарунок.

Біл окинув його цинычным поглядом.

 - Ну, якщо ти так говоришь. 

Рой зібрав свої папірці, розкладені Джеймсом на столі, запихнув їх у портфель. 

 - Що це? – спитав Біл.

 - Реклама, - відповів Рой. 

 - Я прийшов до Агати, щоб вона мені допомогла.

Біл подивився на всі три обличчя. У кімнаті повисла напружена, майже ворожа атмосфера. Він із смутком вирішив, що  Джеймс і Агата дуже насторожені. Він мав би зателефонувати ім заздалегідь.

- Мені би хотілось прийти з гарними новинами для вас, але ми все ще не можемо знайти мотив вбийства твого чоловіка, Агата. Якби він знаходився серед безхатьків Лондона, тоді можно було би вирішити, що його вбили за пляшку у кармані. Але тут у Котсуолді?  

 - Поліція у Лондоні не допитувала його старих друзів? – запитав Джеймс.

 - Так, звісно. Але ці покидьки як тількі побачать поліцейську форму, так відразу затикаються, вони тількі відчують запах детектива, як тікають на сто шагів. Я би хотів піти туди сам і подивитись,що мені вдастся нарити. 

 - Як справи у селі? – запитав Біл. 

- Як живе Мірчестер? 

 - Нас розглядають, як першого і другого підозрюваних у вбивстві, - казав Джеймс.

 - Поговорюють о судових доказах, Біл.

 - Майже все так як я і казав, Агата. Він був задавлен шовковою, чоловічою краваткою. Зараз це виглядає, як чудова підказка, але Харві Ніклс стверджує, що краватку можна придбати в любому магазині держави, але й краватка досить стара і пошарпана.

 - Це була краватка Джимі, - казала Агата раптово.

- Він був без краватки, коли я його бачила, але він прийшов у ній на весілля.  Почекай трохи. Може вона була у нього у кишені, і він би точно не дозволив хоть кому шарити в його кишенях, а потім використати знахідку, як зброю.

 - Як виглядала краватка? – спитав Біл.

 - Я не пам'ятаю.

Але Агата пам'ятала.  Тому що кожна мить  того дня була просто впаяна у її мозок, цей день вона не забуде ніколи . Він виглядав, как стара шкільна краватка, але з помітними полосками. Темно синіми, золотими і зеленими. 

Біл відкрив записничок і діловито застрочив. Потім він казав

 - Будемо міркувати так: його привели до ладу у хостелі Армиї  рятування і там дали одяг, у якому він прийхав сюди. Мабуть там йому і краватку дали.

 - Його вдарили чимось спочатку? – спитала Агата.

 - Тількі твоя рука.

- Він не міг просто стояти і дати себе задавити.

 - Я думаю, що я знаю, - казав Рой тріумфально. 

 - Він лежав у канаві після удару Агати. Якщо ти пьяний, і хтось штовхнув  тебе, перше, що ти можешь зробити, це взяти пляшку із кармана, щоб упевнитись, що вона не розбилась об каміння. Після цього ти робишь добрячий ковток. Може бути, коли він витягнув пляшку із кармана, краватка випала назовні. І тут пришов вбивця. Джімі у канаві, у нього в роті пляшка, краватка стірчить з карману, він хапає краватку, душить, і ось маємо одне мертве тіло. 

 - Дякую, містере Янкл,- казав Джеймс.

 - Твої роздуми нам допоможуть. Що думаешь, Біл?

 - Я думаю, що ви щось недомовляєте, - казав Біл, подивившись на них.

 - Як там наша дорога Меді? – спитала Агата солодко.

 Його кругле обличчя почервоніло.

 - У детектива констебля Харді все добре, дякую.

 - Так, будь ласка, передавай їй від меня привіт.

Біл задумався, як могла Агата догадатись, що Меді відправила його вивідати все, що можна, а потім вирішив, що любов робить  його его параноїком.

 - Мені краще піти, - Біл вскочив на ноги.

 - Побачимось, - казала Агата. Джеймс проводив його до дверей. 

Біл постояв біля котеджа кілька хвилин у невпевненості. Його ще ніколи так не зустрічали. Ні Агата, ні Джеймс не хотелі його бачити. Йому не запропонували навіть чашки кави. Він  задумався на мить, може йому треба повернутись і розповісти Агаті правду, що він не приходив раніше, тому що Меді, вмовляла його зробити це. Він зробив пів шага назад до дверей, але потім сердито струснув круглою головою, вернувся до автомобіля і поїхав.

Таким чином,  троє детективов-аматорів у будинку, змогли розпочати своє розслідування, без співпраці с поліцією.